Платники ЄП не платять земельний податок за ділянки, передані в оренду

Чи є платником земельного податку юрособа — платник єдиного податку, яка є власником земельної ділянки, у разі передачі її в оренду?

Статтями 269 та 270 ПКУ визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, а об’єктами обкладення земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підпунктом 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати і подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Господарська діяльність — діяльність особи, яка пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і здійснюється такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 ст. 14 ПКУ).

Таким чином, юрособа — власник земельної ділянки, що є платником єдиного податку, у разі передачі в оренду цієї земельної ділянки іншому суб’єкту господарювання не є платником земельного податку, адже земельна ділянка використовується платником єдиного податку в господарській діяльності з метою отримання доходу.

Наш надійний банк - ERSTE-банк

Читати далі...

Чи потрібно оподатковувати ПДФО та включати до доходу платника єдиного податку відсотки отримані від коштів на депозитному банківському рахунку, який відкритий на фізичну особу?

Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), до бази оподаткування фізичної особи включається дохід у вигляді процентів (крім процентів, визначених у пп. 165.1.2 та 165.1.41 ПКУ). Порядок оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок встановлений п. 170.4 ст. 170 ПКУ. При цьому, відповідно до розділу ХІХ Прикінцевих положень, пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПКУ в частині включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, вклад (депозитний) до небанківських фінансових установ згідно із законом або на депозитний (ощадний) сертифікат та абзаци другий-четвертий п. 167.2 ст. 167 ПКУ у частині оподаткування процентів, набирають чинності з 1 січня 2015 року. Враховуючи вищевикладене, доходи у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок не оподатковується до 1 січня 2015 року.

Згідно п.292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку  фізичної особи - підприємця є  дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, який належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Наш надійний банк - ERSTE-банк

Читати далі...

18 травня 2012 року — останній день сплати єдиного податку для платників усіх групп

За травень поточного року платники єдиного податку першої і другої груп сплачують податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 18 травня 2012 року.

Терміни сплати єдиного податку встановлено статтею 295 ПКУ України від 2 грудня 2010 року №2755-IV зі змінами та доповненнями. Згідно з п. 295.1 ст. 295 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Крім того, згідно з п. 295.3 ст. 295 ПКУ платники єдиного податку третьої і четвертої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Тобто за І квартал 2012 року «єдинники» третьої та четвертої груп мають сплатити суму нарахованого податку не пізніше 18 травня 2012 року.

Звертаємо увагу: сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Наш надійний банк - ERSTE-банк

Читати далі...

У приватного підприємця змінилося місце ведення підприємницької діяльності. Як внести зміни до свідоцтва платника єдиного податку?

Згідно з п. 298.5 ст. 298 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), у разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Відповідно до п. 298.6 ст. 298 ПКУ у разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи разом із податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни.

Пунктом 299.12 статті 299 ПКУ встановлено, що до раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку в день подання платником єдиного податку заяви органом ДПС вносяться зміни щодо: 1) прізвища, імені, по батькові фізичної особи — підприємця, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); 2) податкової адреси суб’єкта господарювання; 3) провадження господарської діяльності; 4) видів господарської діяльності.

Згідно з п. 299.13 ст. 299 ПКУ за бажанням платника єдиного податку раніше видане свідоцтво може бути замінено у разі наявності у такого платника податку обставин, визначених у пункті 299.12 цієї статті, та отримано нове свідоцтво у порядку, визначеному цією статтею. До отримання нового свідоцтва платник єдиного податку здійснює господарську діяльність на підставі раніше виданого свідоцтва, яке повертається органу ДПС у день отримання нового свідоцтва.

Наш надійний банк - ERSTE-банк

Читати далі...

Наслідки порушення підприємцем на ЄП умов перебування на спрощеній системі

Відповідно до пп. 296.5.5 п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу в разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у главі 1 розділу ХIV Податкового кодексу, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платників єдиного податку першої і другої груп, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій. 

Згідно з п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15%:

• до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1 — 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу;

• до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

• до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначено у главі 1 розділу ХIV Податкового кодексу;

• до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

• у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

• у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, — з 1-го числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

• у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи — з 1-го числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

• у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.7 ст. 291 Податкового кодексу, — з 1-го числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

• у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності до вимог організаційно-правових форм господарювання — з 1-го числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

• у разі перевищення кількості фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, — з 1-го числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

• у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця, — з 1-го числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

• у разі сплати до закінчення граничного строку погашення податкового боргу, що виник у платника єдиного податку протягом двох послідовних кварталів, — з 1-го числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому погашено податковий борг.

Таким чином, якщо фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку порушують умови, визначені Податковим кодексом, щодо перебування на спрощеній системі оподаткування та/або перебування у відповідній групі платника єдиного податку, такі платники зобов’язані в податковій декларації платника єдиного податку додатково відобразити окремо доходи, отримані від здійснення операцій, які не дають права на застосовування спрощеної системи оподаткування, та застосувати до них ставку єдиного податку в розмірі 15%, і з 1-го числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснено одне із порушень, перейти до іншої групи платника єдиного податку або на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Наш надійний банк - ERSTE-банк

Читати далі...

Чи справді «загальносистемними» можуть зменшувати суму авансових платежів з ПДФО?

Так, відповідно до Закону №3609 приватні підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування можуть зменшувати суму авансових платежів з ПДФО всередині року, у разі якщо не вийдуть на запланований рівень доходу.

Зокрема, у разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більш ніж на 20 відсотків порівняно з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у встановлений строк, пропорційно до зменшення суми зазначеного доходу. Для такого зменшення суми авансового платежу фізична особа — підприємець до настання строку сплати такого авансового платежу подає до органу ДПС заяву у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.

Наш надійний банк - ERSTE-банк

Читати далі...

Зміна ставки ЄП підприємцем третьої групи

Відповідно до пп. «г» пп. 4 п. 293.8 ст. 293 ПКУ ставка єдиного податку, визначена для третьої групи у розмірі 3%, може бути обрана платником єдиного податку, що застосовує ставку такого податку в розмірі 5%, у разі постачання ним послуг (робіт) платникам ПДВ і якщо обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений п. 181.1 ст. 181 розділу V ПКУ, та в разі реєстрації такого платника єдиного податку платником ПДВ у порядку, встановленому розділом V ПКУ, шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником ПДВ.

При цьому пп. 5 п. 293.8 ст. 293 ПКУ передбачено, що у разі анулювання реєстрації платника ПДВ у порядку, встановленому розділом V ПКУ, платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату єдиного податку за ставкою у розмірі 5% або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування шляхом подання заяви про зміну ставки єдиного податку чи відмову від застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено анулювання реєстрації платником ПДВ.

Отже, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку, що належать до третьої групи, мають право протягом року змінювати ставку єдиного податку шляхом подання заяви за умови виконання вимог, передбачених пп. «г» пп. 4 та пп. 5 п. 293.8 ст. 293 ПКУ.

Наш надійний банк - ERSTE-банк

Читати далі...

Заповнення книги обліку доходів «єдиноподатником» у разі використання найманої праці

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному пп. 296.1.1 — 296.1.3, згідно з яким платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Як зазначено у п. 1 Порядку №1637, фізичні особи — підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ (далі — платник податку), ведуть книгу обліку доходів (далі — книга), у якій щодня, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи.

У книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності зі сумарним підсумком за місяць, квартал, рік (п. 4 цього Порядку).

Згідно з п. 5 Порядку №1637 записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги).

Відповідно до п. 6 вищезазначеного Порядку платник податку заносить до книги відомості у такому порядку, зокрема: у графах 2 — 7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими згідно з п. 293.2 та пп. 2 п. 293.3 ст. 293 ПКУ, а саме: у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги. У разі використання найманих працівників фізичні особи — підприємці у графі 2 за підсумками робочого дня проставляють суму коштів, яку отримали наймані працівники протягом робочого дня.

Таким чином, якщо фізичні особи — підприємці, які є платниками єдиного податку другої або третьої груп, що не є платниками ПДВ, при здійсненні господарської діяльності використовують найману працю, то сума коштів, яка отримується найманими працівниками протягом робочого дня, відображається у графі 2 книги наприкінці робочого дня загальним підсумком.

Наш надійний банк - ERSTE-банк

Читати далі...

Виставка!

15 травня, у виставковому центрі "Іллінський" Сумської торгово-промислової палати, з 10 до 18 години відбудеться виставка присвячена республіканському семінарі-нараді з питань реформування галузі ЖКГ України 

Запрошуємо всіх бажаючих!

Читати далі...

Земельний податок і «єдиноподатник»-орендодавець

Чи повинен ФОП ― платник єдиного податку 2-ї групи, видом діяльності якого є здача власного нерухомого майна в оренду (70.20.0), сплачувати також земельний податок на власне приміщення, що здається?

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ (далі — Земельний кодекс), а справляння плати за землю — Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-ІV (далі — Податковий кодекс).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У статті 270 Податкового кодексу зазначено, що об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

У пункті 286.2 статті 286 Податкового кодексу зазначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичний початок діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30-ти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 287.2 статті 287 Податкового кодексу облік фізичних осіб — платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами ДПС, які видають платнику до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу.

У статті 116 Земельного кодексу зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є:

— право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом;

— право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;

— право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.

Згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 19 січня 1999 р. №32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» (далі — Указ №32/99) покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення можуть бути, зокрема, громадяни України — суб’єкти підприємницької діяльності. Але з підписанням Указу Президента України від 20 липня 2007 р. №650/2007 цей Указ втратив чинність.

Відповідно до Наказу ДПАУ від 24.12.2010 р. №1015 «Про затвердження форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)» в рядку 6 зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичних осіб — підприємців.

Відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 кв. метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 кв. метрів.

Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. №435-IV фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 1 статті 128 Господарського кодексу громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, якщо державний акт на право власності за земельну ділянку, наданий у порядку встановленого діючого законодавства (відповідно до чинного Указу №32/99 (з 19.01.99 р. до 20.07.2007 р. і згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки у зазначений термін), оформлено на фізичну особу — підприємця і земельну ділянку, надану для здійснення підприємницької діяльності, використовує сам підприємець, то тільки такий підприємець (платник єдиного податку) звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Водночас повідомляємо, якщо державний акт на право власності за земельну ділянку, наданий у порядку встановленого діючого законодавства (відповідно до чинного Указу №32/99 (з 19.01.99 р. до 20.07.2007 р. і згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки у зазначений термін), оформлено на фізичну особу — підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, то такий підприємець подає органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю і сплачує земельний податок щомісяця протягом 30-ти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Якщо державний акт на право власності за земельну ділянку оформлено на фізичну особу, то нарахування сум податку проводиться органами ДПС, які видають податкові повідомлення-рішення платнику до 1 липня поточного року, і він сплачує земельний податок протягом 60 днів від дня вручення зазначеного повідомлення-рішення.

Наш надійний банк - ERSTE-банк

Читати далі...

Визначення ЮО — платником єдиного податку доходу при безоплатному отриманні товарів (робіт, послуг)

Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями доходом платника єдиного податку для юрособи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юрособи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (до каси) платника єдиного податку, дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, дата фактичного отримання платником єдиного податку безоплатно одержаних товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПКУ платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 4 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України.

Спрощена система бухгалтерського обліку і звітності для юросіб — платників єдиного податку, передбачає складання фінансової звітності відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39 (далі — П(С)БО 25), згідно з п. 8 якого суб’єкти малого підприємництва, які мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат, визнають витрати і доходи з урахуванням вимог ПКУ.

Вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, враховується у складі доходу такого платника на рівні не нижче звичайної ціни (пп. 135.5.4 ст. 135 ПКУ).

Звичайна ціна — ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп. 14.1.71 ст. 14 ПКУ).

Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни встановлені статтею 39 ПКУ.

Згідно з п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПКУ ст. 39 ПКУ набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Пунктом 2 п. 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПКУ передбачено, що з 1 квітня 2011 року втрачає чинність Закон України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон №334), крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

З урахуванням викладеного юрособи — платники єдиного податку включають до складу доходів вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг, визначену на рівні не нижче від звичайної ціни на дату їх отримання. При цьому звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п. 1.20 ст. 1 Закону №334, а з 1 січня 2013 року — за правилами, визначеними ст. 39 ПКУ.

Наш надійний банк - ERSTE-банк

Читати далі...

Втратив книгу обліку доходів та витрат — повідом податкову

Відповідно до пп. 1 п. 296.1 статті 296 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному пп. 296.1.1 — 296.1.3 ст. 296 ПКУ.

Форма та порядок книг обліку доходів та книг обліку доходів та витрат (далі — Книги обліку) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 р. №1637 (далі — наказ №1637), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.11 р. за №1534/20272.

Згідно з п. 44.5 ст. 44 ПКУ встановлено, що у разі втрати, пошкодження або достроково знищення документів, зазначених у п. 44.1 і 44.3 ст. 44 (це документи обліку та обов’язок їх зберігання), платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган ДПС за місцем обліку в порядку, встановленому ПКУ для подання податкової звітності. Платник зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, наступного за днем надходження повідомлення до органу ДПС.

Відповідно до п. 10 р.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, у разі втрати Книги обліку фізична особа — підприємець — платник єдиного податку повинна звернутися до органів внутрішніх справ для заяви про втрату Книги обліку та отримати довідку про надання такої заяви.

Згідно з пунктом 8 Порядку ведення Книги обліку, затвердженого наказом №1637, вони повинні зберігатися у платника податку протягом 3 років після виконання останнього запису.

Відповідно до ст. 121 ПКУ незабезпечення платником податків зберігання первинних облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 ПКУ строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копії при здійснені податкового кодексу контролю у випадках, передбачених ПКУ, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Статтею 164 прим. 1 Кодексу України про адміністративні порушення, зі змінами та доповненнями, неведення обліку або неналежне ведення обліку та витрат суб’єктами господарювання, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від 3 до 8 н.м.д.г.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те самн порушення, — тягнуть за собою накладання штрафу у розмірі від 5 до 8 н.м.д.г. 

У разі втрати Книги обліку доходів та витрат фізичною особою — підприємцем, яка здійснює діяльність на загальній системі оподаткування, виникає адміністративна та фінансова відповідальність за недотримання умов вимог пункту 44.5 ст. 44 ПКУ.

Читати далі...

Мінфін роз’яснив вимоги до первинних документів, створених в електронному вигляді

Лист Мінфіну від 27.01.2012 г. №31-08410-07-27/1808 «Про вимоги до первинних документів, створених в електронному вигляді»

Мінфін, відповідно до своїх повноважень, відповів на запит про вимоги до первинних документів, створених в електронному вигляді. Мінфін нагадує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових чи машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити (п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). При складанні і зберігання первинних документів та регістрів бухобліку на машинних носіях інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити копії на паперових носіях на вимогу інших учасників госпоперацій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень. Згідно з п. 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. №88) первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухобліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 6.4 зазначеного Положення первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність, створені у формі електронного документа, мають зберігатися на електронних носіях інформації у формі, що дає можливість перевірити їх цілісність на цих носіях, і протягом терміну, який не повинен бути меншим за термін, встановлений для відповідних документів на папері. Термін зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Для отримання детальнішої інформації з зазначеного питання Мінфін рекомендує звертатися в Державну архівну службу України.

Читати далі...

Збір за місця для паркування транспортних засобів: що потрібно знати

Відповідно до пп. 266.1.1 статті 266 ПКУ платниками збору є юридичні особи, їхні філії (відділення, представництва), фізичні особи — підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.

Таке рішення разом із переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органу державної податкової служби в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу (пп. 266.1.2 статті 266 ПКУ).

Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їхніх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки збору встановлюються за кожен день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При визначенні ставки збору сільські, селищні та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно) за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.

Платник збору, який має підрозділ без статусу юрособи, що провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника збору, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як платника збору в органі ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки.

Звіт подається у строки, встановлені для квартальної звітності, тобто протягом 40 календарних дні, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Читати далі...

Як складають графік перевірок

Як визначається періодичність включення до плану-графіка та проведення документальних планових перевірок платників податків?

Відповідно до п. 77.2 ст. 77 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше ніж раз на три календарних роки, середнім — не частіше ніж раз на два календарних роки, високим — не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом ДПС. Платники податків — юрособи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету ПДВ становить не менше п’яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п’яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45 «Податкова адреса», 49 «Подання податкової декларації до органів державної податкової служби», 50 «Внесення змін до податкової звітності», 51 «Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків-фізичним особам», 57 «Строки сплати податкового зобов’язання» ПКУ.

Читати далі...

Оподаткування юрособою — платником єдиного податку операції від продажу цінних паперів

Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями доходом платника єдиного податку для юрособи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юрособи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Платники єдиного податку четвертої групи (юрособи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пункту 44.2 статті 44 ПКУ (пп. 296.1.3 ст. 296 ПКУ).

Платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обчислення об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.06.11 р. №720 (далі — Методичні рекомендації), зокрема, призначені для ведення регістрів бухгалтерського обліку суб’єктами малого підприємництва — юридичними особами, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат (далі — малі підприємства).

Згідно з п. 2 Методичних рекомендацій методичні рекомендації визначають систему регістрів, порядок і спосіб реєстрації та узагальнення інформації у них без застосування подвійного запису для складання Спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва за формою згідно з додатком 2 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. №39, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.03.2000 р. за №161/4382 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 р. №25) (далі — П(С)БО 25).

Тобто спрощена система бухгалтерського обліку і звітності для юросіб — платників єдиного податку передбачає, зокрема, складання фінансової звітності відповідно до П(С)БО 25 та застосування регістрів бухгалтерського обліку для малих підприємств, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15.06.11 р. №720.

Суб’єкти малого підприємництва, які мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат, визнають витрати і доходи з урахуванням вимог ПКУ і відносять суми, які не визнаються ПКУ витратами або доходами, безпосередньо на фінансовий результат після оподаткування (п. 8 П(С)БО 25).

Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами визначено п. 153.8 ст. 153 ПКУ. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього самого виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від’ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Читати далі...

Зі святом!

Щиро вітаємо ветеранів Великої Вітчизняної війни та всіх громадян України зі світлим і радісним святом Перемоги над фашистськими загарбниками.

Ми пам'ятаємо про тих, хто, не шкодуючи власного життя, захищав рідну землю, наше сьогодення. Прийміть найтепліші побажання міцного здоров'я, затишку та благополуччя.

Мирного неба Вам та Вашим родинам!

Читати далі...

Скільки потрібно придбати торгових патентів у разі, якщо СГ в одному приміщенні надає кілька видів побутових послуг?

Відповідно до пп. 267.1.1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV (далі — ПКУ) платниками збору є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), їхні відокремлені підрозділи, які отримують в установленому порядку торгові патенти та провадять торговельну діяльність у пунктах продажу товарів та діяльність з надання платних побутових послуг, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп. 14.1.151 ПКУ платні послуги з метою р. XII ПКУ — це діяльність, пов’язана з наданням побутових послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи платіжні картки. Відповідно до пп. 267.4.6 ПКУ для провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг та діяльності з торгівлі валютними цінностями торгові патенти придбаються окремо для кожного пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти.

Згідно з пп. 267.3.1 ПКУ ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (далі у цьому пункті — органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі — мінімальна заробітна плата), визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Ставка збору за провадження діяльності з надання платних послуг встановлюється в таких межах: 

а) на території міста Києва та обласних центрів — від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати; 

б) на території міста Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів — від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати; 

в) на території інших населених пунктів — від 0,02 до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (пп. 267.3.1 ПКУ).

Так, до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення місцевих податків та зборів у порядку, визначеному ПКУ. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначенні статтею 7 ПКУ, з дотриманням критеріїв, встановлених р. XII ПКУ для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.1, пп. 12.3.2 ПКУ).

Таким чином, у разі якщо суб’єкт господарювання в одному приміщенні здійснює кілька видів побутових послуг, він може придбати один торговий патент. 

Ставки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, зокрема на здійснення діяльності з надання побутових послуг, встановлюються рішеннями органів місцевого самоврядування і диференційовані залежно від місцезнаходження об’єкта з надання побутових послуг та виду побутових послуг.

Читати далі...

Як сплачується єдиний соціальний внесок для підприємців на загальній системі оподаткування? Чи потрібно сплачувати єдиний внесок за місяць, в якому не отримано доходу?

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для фізичних осіб — підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7% від бази нарахування. Базою оподаткування є сума доходу, отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО, та сума доходу, що розподіляється між членами сім’ї фізичних осіб — підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід. Мінімальний розмір єдиного внеску має бути сплачений тільки у тому разі, якщо підприємець отримував дохід.

Нараховують єдиний внесок у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.

Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку за кожен місяць, у якому отримано дохід (прибуток), який здійснюється до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації.

Платникам, які зобов’язані здійснити доплату до мінімального страхового внеску, органи Пенсійного фонду України для узгодження надсилають повідомлення-розрахунок, у якому зазначається розрахунок сум такої доплати, які підлягають сплаті за результатами підприємницької діяльності за звітний рік.

Читати далі...

Платники ЄП 4-ї групи не ведуть Книгу обліку доходів та витрат

Чи повинна юридична особа — платник єдиного податку вести Книгу обліку доходів та витрат, затверджену наказом №477?

Обов’язкове ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва, юридичної особи, форму якої затверджено наказом №477, було передбачено ст. 4 Указу про спрощену систему, дію якого припинено з 01.01.2012 р.Починаючи з 01.01.2012 р. платники єдиного податку ведуть облік доходів і витрат у порядку, визначеному ст. 296 Податкового кодексу.

Зокрема, відповідно до пп. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу платники єдиного податку 4-ї групи для обчислення об’єкта оподаткування використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу. Згідно з п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним пп. 291.4.4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обчислення об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Мінфіном України.

Отже, починаючи з 01.01.2012 р. для платників єдиного податку — юридичних осіб, які належать до 4-ї групи, Податковим кодексом не передбачено ведення Книги обліку доходів і витрат.

Для обчислення об’єкта обкладення єдиним податком такі суб’єкти господарювання використовують дані бухобліку.

Читати далі...